В рамках "Усної історії" Ліітинська районна бібліотека продовжує подавати матеріали "Краєзнавчими сторінками Літинщини"

"Криничка Святого Вознесіння"

Поблизу с. Яблунівка Літинського району є джерело з цілющою водою, відоме як криниця Святого Вознесіння.

Щороку в день свята Вознесіння Господа Іісуса Христа біля святині правиться ранкове богослужіння, і кожен віруючий може взяти участь у Божественній Літургії та причаститися Тіла і Крові Господніх.

Після богослужіння звершується мале освячення води з читанням акафіста на честь Вознесіння Господнього. У цей день до святого місця стікаються люди з різних куточків Вінницької та Хмельницької областей, які вірять, що милістю Божою вода з цієї кринички зцілить їхні душевні та тілесні недуги.

Історія свідчить, що у 1907-го року біля кринички Святого Вознесіння було засновано чоловічий Свято-Троїцький скит від Грановського монастиря Гайсинського району Подільської єпархії. Монастир проіснував приблизно до 1935-1936 років. Його було зруйновано безбожною владою, а будівлі розібрано селянами зі сторони Хмельницької області на будматеріали 1909-го року скит мав цегляну однопрестольну церкву на честь Пресвятої Трійці, збудовану на землі, яку пожертвувала християнка Фекла Бондаренко з с. Майдан-Сахновський; три дзвони, прикріплені на стовпах біля храму, та новий дерев'яний будинок із сімома келіями трапезною та кухнею. За півверсти від скиту було дві десятини землі, що пожертвувала жителька села Дяковець. До числа братії входили ієромонах, монах і дев'ять послушників.

Скитоначальником (завідувачем) Свято-Троїцьким скитом був ієромонах Феодосій. Народився о. Феодосій (в миру Феодот Карпович Добрийвечір) 7 червня 1877 року у селі Ляхова Балтського повіту (Одеська обл.) Подільсько губернії. Грамоті навчався у церковно-приходській школі. 11 травня 1901 року його прийняли до числа послушників Грановського монастиря. 6 квітня 1907 року настоятелем обителі ігуменом Мелетієм Феодот був пострижений у чернецтво з іменем Феодосій. У сан ієродиякона був рукоположений єпископ Никоном, вікарієм Подільської єпархії, 7 червня 1907 року, а в сан ієромонаха - єпископом Подільським і Брацлавським Серафимом 9 травня 1909 року.

У скиту о. Феодосій прослужив до 1933 року. За церковні труди благоговітне звершення служб, стійкість у чистоті Святого Православ'я (за що переніс гоніння, тяжкі скорботи, темничне ув'язнення) удостоївся нагороди - сану архімандрита. 1933-го року архімандрита Феодосія перевели до с. Вернянки Липовецького району Вінницької області, де він прослужив до 3 грудня 1937 року. Звинувачений за статтею 54 кримінального кодексу УРСР, рішенням трійки управління НКВС по Вінницькій області від 7-9 грудня 1937 року архімандрита Феодосія було розстріляно 13 грудня 1937 року.

Про саму криничку та події, які почали привертати людей до цієї святині, ми дізнаємося лише з переказів старожилів с. Яблунівка, Літинка і Майдан-Сахнівського. Усних свідчень про зцілення людей, які пили чи вмивалися водою з кринички, дуже багато, але записів, на жаль, ніяких не велося.

Криничці близько 150, а то і більше років. Єдиний запис про неї ми знаходимо у книзі Є. Сецинського «Приходы и церкви Подольской епархии», де в описі про історію храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Літинка (в с. Яблунівка храму ще не було) сказано, що щороку на свято Вознесіння з приходського храму с. Літинка йшов хресний хід до святої кринички, яка знаходилася на панських землях поблизу села Майдан-Літинецький (стара назва Яблунівки)

Особливого значення святиня набула після виняткової події, що сталася у дореволюційні часи. Сама криничка - у ліску на відстані 2-2,5 кілометри від села. Святиню і село розділяли панські поля. Люди, йдучи та їдучи до джерела, протоптували стежини через посіви хазяїна. Спочатку поміщик заборонив віруючим ходити його ланами, ображав їх та проклинав, а потім, розлютившись, наказав слугам засипати криничку.

Пройшов час... і пан осліп. Що він тільки не робив, які тільки лікарі його не лікували - все марно. Та одного разу поміщику порадили поїхати до Києво-Печерської Лаври до духоносних старців. Не маючи іншого виходу, пан так і зробив. Коли старець до якого потрапив сліпець, духом пізнав, за що Господь забрав у нього зір, він сказав негайно розкопати джерело і дозволи людям приходити до святині. Щойно струмок було розчищено, сталося диво - пан прозрів!

У роки безбожної влади криничку було занедбано, але стежина до неї ніколи не заростала: завжди знаходилися вірні Богу серця, які приходили чи приїжджали, що духовно і тілесно освятилися водами чудесного джерела.

Відновлення кринички Святого Вознесіння почалося приблизно 12 років тому. За підтримки організації «Вінагроліс» та прохожан ближніх сіл біля святого місця поставлено два хрести, побудована капличка, встановлено кілька альтанок.

Зцілення від святої води ніколи не припинилося.

У жительки с. Літинка Степаниди Шмалій почав падаті зір. Вона постійно мила очі водою з кринички - і він

відновився. Господь до кінця її днів давав зір.

Жінка з села Лукашівки розповідала, що коли обмила ногу, яка сильно боліла в коліні, то зцілилась і до сьогодні не відчуває болю.

По вірі вашій буде дано вам, говорить Господь. Отож, віруйте - і дасться вам, стукайте - і відчинять.

Кожен може приїхати до святині у будь-який час: попити водички, освятитися благодаттю Божою і, забувши про мирську метушню, подумати про вічність.