В рамках "Усної історії" Ліітинська районна бібліотека продовжує подавати матеріали "Краєзнавчими сторінками Літинщини"

Село Кам'янка

Заворожує своєю місциною та цікавою історією невеличке село Кам’янка (Майдан Курилівський)

З давніх часів землі Подолії належали роду магнатів Потоцьких(15-16 ст.). У Подільському воєводстві Ста­ніславу Щенсни Потоцькому належало (емфітевтичним правом) Літинське староство за дипломом Станіслава Августа від 4.10.1788 р. Потоцький у своїх маєтках дбав про цілісність лісів, перший створив у цих краях лісову служ­бу, при фільварках закладав парки, сади з найкращих пло­дових щеп. Майдан Курилівський не був винятком. Стані­слав так любив свою дружину, красуню-гречанку Софію (одружені 17.04.1798 р.), що на її честь розбив на пустирі парк і висадив алею з рідкісних чорних буків у вигляді бу­кви «С», (збереглося 27-м буків, їм понад 200 років, вони такі товсті, що тільки вдвох можна їх обхопити, окремі в обхваті - 3,65 м), а також алею грецьких горіхів, що нага­дували Софії її батьківщину - Грецію (зараз знищено).

Згодом село стало власністю графа Федора Тюменєва, великого поміщика-землевласника з Хмільника.

Його сину Федору Федоровичу Тюменєву, офіцеру гусарського полку, дуже подобались околиці села, річка, парк панська садиба. Але сталася трагедія – молодий гусар раптово помер. Напис на могильному обелі­ску свідчить: «Потомственный почетный гражданинъ Федоръ Федоровичъ Тюменевъ 29 октября 1878 года на 30-мъ году от рождения». Гусарський офіцер застре­лився бо захворів на невиліковну на той час венеричну хворобу. На жаль, цвинтарні злодії за останні роки двічі грабували склеп молодого Тюменєва.

Старий граф Тюменєв з горя продав або програв село у карти Ф.Ф. Трепову, і воно розквітло. «Трепов Федор Федорович (1854-1938) гг. Генерал от кавалерии (1908), генерал-адьютант (28.06.1909), старший сын генерал-адютант Ф.Ф.Трепова (1809-1889) градоначальника Санкт-Петербурга с 10 апреля 1873 по 23 мая 1878 гг.»

Енергійний генерал збудував греблю, млин, поста­вив паровий двигун і водяну турбіну з Фінляндії, щоб Майдан освітлювався електрикою не гірше Санкт-Петербурга. Збудував кам'яну дорогу (бруківку) від бу­динку до нової школи і висадив по боках алею – з од­ного боку липи, а з другого – каштани, як у Києві, їм вже понад 100 років. Сяяв вогнями панський будинок з добудованим другим поверхом, школа, інші будівлі, світилась ліхтарями набережна і – гордість кам'янчан – незрівнянної краси церква, де фрески малював талано­витий російський художник Віктор Васнєцов. Але ні розпис, ні архітектура не врятували церкву від знищен­ня – у 1965 році за рішенням сесії Осолинської сільради її розібрали.

У 1902 році почалося будівництво нової двоповерхо­вої церковно-приходскої школи за проектом архітекто­ра Григорія Артинова (1860-1919 )рр., яка відкрилася у 1903 р., міцна двоповерхова будівля з «дикого каменю» і цегли, на фронтоні викладена дата будівництва – 1902. Вікна – величезні, стіни товстезні – по метру! У про­сторих класних кімнатах повно сонця і повітря. Сходи виготовлялися з чавуну на ливарні «Б.М. Львовичъ въ Виннице 1903 г» Робилося все на віки – майстерня, бібліотека, спортзал, 18 класних кімнат, капітальна кри­ниця, у якій настільки чудова вода, що звідси її носять на все село. Три добротні гранітні сараї, три погреби, душові, 2 га парку, 2 га шкільного саду та 2 га дослід­ного поля, обсадженого черешнями. До революції тут було духовно-педагогічне училище, де вчились герой-визволитель атаман Яків Гальчевський з с. Малинівки та відомий український письменник Михайло Стельмах з с. Дяківців. Школа стоїть до нині.