Паління цигарок - одна з найшкідливіших звичок, що негативно впливає на здоров'я не тільки самих курців , але й оточуючих. Зараз вона перетворилася в епідемію, що поширюється не тільки серед чоловіків, жінок, а й серед підлітків і дітей. Для того, щоб зберегти здоров'я, бути успішним у житті, створити гарну сім'ю, потрібно не піддаватися тютюновій спокусі.

Напередодні дня боротьби з тютюнопалінням у нашій бібліотеці оформлено виставку-застереження "Хочеш жити - кидай палити".

Здоров'я - найбільша цінність кожної людини. Шкідливі звички руйнують наше здоров'я, призводять до хвороб, втрати мрій, дорогих людей. Тому необхідно протистояти пропозиціям щодо куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. Від нас залежить, який шлях оберемо. Тож будьмо здоровими.

28 травня ми відзначаємо Всеукраїнський день краєзнавства. Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчити його історію, мову, культуру.

Краєзнавство - один з важливих напрямків роботи нашої бібліотеки, який сприяє вихованню у читачів любові і дбайливого ставлення до рідної землі, її історії, поваги до народних традицій і звичаїв, любові до рідної природи.

Впродовж багатьох років Літинська районна бібліотека спільно працює з сільськими бібліотеками району по реалізації програми по краєзнавству "Древній отчий краю, Літинська земля".

В рамках проекту "Люблю тебе, мій краю" налагоджена тісна співпраця з творчими особистостями району. Ведуться краєзнавчі дослідження по "Невідомих сторінках історії Літинщини".

В рамках краєзнавчого проекту "Люблю тебе, мій краю" Літинська районна бібліотека та сільські бібліотеки видають серію буклетів та брошур:

"Село на карті України"

"Наші видатні земляки"

"Таланти мого села"

"Наші святині" та календарі знаменних і пам'ятних дат Літинщини.

Проект дає можливість вчасно виявити всіх митців, майстрів, які принесли свої ідеї та творчість до загальної скарбниці, а також зафіксувати за допомогою сучасних технологій те, що творили і творять наші земляки.

Цього року виповнюється 425 років від написання Вільямом Шекспіром безсмертної трагедії "Ромео і Джульєтта". На відзначення цієї дати відділом обслуговування дітей Літинської районної бібліотеки була зроблена коментована виставка однієї книги.

«Співець правди, людяності, доброти» саме на таку тему в Літинській районній бібліотеці оформлено виставку-портрет до 108 річниці від дня народження Михайла Панасовича Стельмаха (1912-1983), видатного земляка, українського письменника, громадського діяча, Героя Соціалістичної Праці, лауреата багатьох Державних премій.

Народився Михайло Стельмах 24 травня 1912 р. в с. Дяківці Літинського району в сім’ї селянина-бідняка. Закінчив школу колгоспної молоді та літературний факультет Вінницького педагогічного університету. Працював на Київщини учителем, науковим співробітником інституту фольклору, етнографії та мистецтвознавства.

«Захист краси – краси людського серця, праці на землі, рідної природи, пісні й мрії народу, бути людиною щирої душі – така його моральна стежина життя». Він писав:

Земля моя, запашна, барвінкова,

Ріки медові, дощі золоті,

Тільки б побачить тебе у обнові –

Більше нічого не хочу в житті.

(М.Стельмах)

Михайло Стельмах був автором багатьох великих творів: «На нашій землі», «Великі перелоги», «Велика рідня», «Кров людська – не водиця», «Хліб і сіль», «Чотири броди» за який був удостоєний Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.

Творчість Михайла Стельмаха здобула широку і заслужену популярність як на Україні так і за її межами. Багато творів письменника вийшло в перекладах на різних мовах світу.

У 1989 р. в с. Дяківцях було збудовано музей-бібліотеку Михайла Стельмаха, що спершу функціонував як відділ Вінницького обласного краєзнавчого музею. З 1992 р - самостійний державний літературно-меморіальний музей.

Щороку на рідній землі письменника до дня його народження проводяться стельмахівські дні, присвячені пам’яті Михайла Панасовича.

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни відзначають День слов’янської писемності і культури та вшановують пам'ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – творців слов’янської писемності. В Україні День слов’янської писемності і культури встановлено відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року №1096/2004.

У Літинській районній бібліотеці представлено розгорнуту книжкову виставку «Творці слов’янського письма».

«Тарасову правду не зітруть віки» на таку тему Літинська районна бібліотека влаштувала для користувачів виставку-спогад до Дня перепоховання (1861) на Чернечій горі поблизу Канева праху Тараса Григоровича Шевченка, українського поета, художника, мислителя, генія українського народу.

Народився великий український поет в 1814 р. у с. Моринці, Київської губернії (нині Черкащина).

Помер 47-річний письменник у Санкт-Петербурзі.

Друзі Тараса Григоровича та численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим за його «Заповітом» на рідній землі…

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій…

22 травня 1861 р. відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Провіснику волі, великий титане,

Справдилися думи пророчі твої.

Приймай же данину любові і шани

Од вільних народів нової сім’ї.

Чолом тобі, Славний Кобзарю, чолом!

Спи тихо й спокійно на сивім Дніпрі.

Літинська районна бібліотека

провела комплекс заходів до Дня вишиванки

В рамках "Усної історії" Літинська районна бібліотека продовжує подавати матеріали "Краєзнавчими сторінками Літинщини"

Пропонуємо вашій увазі буклет «Люблю тебе, мій краю, Літинська земля».

Відродження народного побуту

«Ой, вийду я на долину,

Чи знайду червону глину?

Глино моя, глино,

Стану в тебе по коліно,

Буду тебе набирати –

Горшки-миски виробляти»

(народна приповідка)

Сучасна побутова і .народна кераміка на території Літинщини отримала свій розвиток у художній майстерні Оксани Ропотілової, молодого майстра, художника-кераміста.

Майстер вдало передає поезію силуетів та мелодію співзвуччя кольору і форми у розписній побутовій кераміці: сервізи, миски, вази, глечики, декоративні тарілі; в архітектурно-художній кераміці: кераміка скульптурна, садово-паркова, ландшафтна, кераміка, як органічна частина інтер'єру будівлі (кахля, плитка, декоратив­на ліпка), а також в іграшках та керамічних сувенірах.

Взявши глину до рук, майстер завжди пам'ятає, що за плечима у нього стоїть тисячолітня історія творчих взаємин людини із глиною. Адже новий твір, який з'являється на світ, обов'язково «вкладається» в довгий ряд виробів, освячених традицією та культурною спадкоємністю. Бо справжня творчість - це приєднання, свого творчого «я» до всієї спільності української культури.

Цілюще джерело

Найдавніший спогад про це джерельце ми знаходимо у праці видатного літинчанина-вченого, кандидата біологічних наук, полковника Кузьміна Миколи Афанасійовича, який у своїй книзі «Сага про Літин» так згадує про це джерельце: «За левадами в кінці «Бурт» (бурта - ближня частина неширокого лугу біля річки Бугер) є джерельце «Кірнічка». Біля джерела віддавна обнажився великий валун з поглибленням у ньому в вигляді запливаючого сліду босої ступні. «Це тут Божа Мати ходила й наступила на камінь» - про це кіпоренці (родина літинчан) говорили в півголосу, коротко, не вдаючись у розмірковування.

Стежками М. Стельмаха

Михайло Панасович Стельмах (1912-1983) - один з кращих прозаїків української літератури XX ст., фольклорист і літературознавець, академік АН УРСР, лауреат державних премій, громадський діяч. Народився у с. Дяківцях Літинського району Вінницької обл.

У 1989 р. на батьківщині письменника було збудовано і відкрито Музей-бібліотеку М. Стельмаха, що спершу функціонував як відділ Вінницького обласного краєзнавчого музею. З 1992 р - самостійний державний музей. Сьогодні - це музейний комплекс, що складається з літературної частини та меморіальної садиби родини і Стельмахів.

Щороку на день народження М. П. Стельмаха (травень) традиційно проводиться обласне літе­ратурно мистецьке свято «Велика рідня».

Виставка-ярмарка народно-прикладного мистецтва

На Літинському автошляху біля кафе «Олень» (с. Громадське) під відкритим небом розташувався сувенірний ринок народно-прикладного мистецтва, який порівнюють із знаменитим Сорочинським ярмарком. Щоправда ярмарок працює усього п’ять днів на рік а Літинський ринок – цілодобово круглий рік і справляє неймовірне враження.

Адже тут і подільські рушники, і петриківські розписи із Полтавщини, і гон­чарні вироби з Житомирщини, кераміка з Луганщини, текстиль та шкіряні вироби з Івано-Франківщини, різьба по дереву із За­карпаття... Фактично, під дахом одного кри­того павільйону зібрані рукотворні шедеври народних умільців з усієї України. Окремо представлені вироби ландшафтного дизай­ну: садова архітектура, альтанки, лав­ки, різні статуетки. А ще ж чимало раритетних експонатів. Старі миски, різьблені скрині, вишиванки.

Щорічно, починаючи з 1977 року по всьому світу 18 травня проходить Міжнародний день музеїв. Саме цей день нагадує, що музеї є важливим центром історичної та культурної спадщини для усіх народів. До цього дня Літинська районна бібліотека оформила виставку-подорож "Увесь світ - музей".

Шановні працівники музеїв!

Вітаємо Вас, невтомних хранителів і дослідників історичної пам'яті з професійним святом - Міжнародним днем музеїв! Зичимо Вам успіхів у вашій, такій потрібній людям справі, професійного успіху та нових цікавих знахідок!

В рамках "Усної історії" Ліітинська районна бібліотека продовжує подавати матеріали "Краєзнавчими сторінками Літинщини"

Село Кам'янка

Заворожує своєю місциною та цікавою історією невеличке село Кам’янка (Майдан Курилівський)

З давніх часів землі Подолії належали роду магнатів Потоцьких(15-16 ст.). У Подільському воєводстві Ста­ніславу Щенсни Потоцькому належало (емфітевтичним правом) Літинське староство за дипломом Станіслава Августа від 4.10.1788 р. Потоцький у своїх маєтках дбав про цілісність лісів, перший створив у цих краях лісову служ­бу, при фільварках закладав парки, сади з найкращих пло­дових щеп. Майдан Курилівський не був винятком. Стані­слав так любив свою дружину, красуню-гречанку Софію (одружені 17.04.1798 р.), що на її честь розбив на пустирі парк і висадив алею з рідкісних чорних буків у вигляді бу­кви «С», (збереглося 27-м буків, їм понад 200 років, вони такі товсті, що тільки вдвох можна їх обхопити, окремі в обхваті - 3,65 м), а також алею грецьких горіхів, що нага­дували Софії її батьківщину - Грецію (зараз знищено).

Згодом село стало власністю графа Федора Тюменєва, великого поміщика-землевласника з Хмільника.

Його сину Федору Федоровичу Тюменєву, офіцеру гусарського полку, дуже подобались околиці села, річка, парк панська садиба. Але сталася трагедія – молодий гусар раптово помер. Напис на могильному обелі­ску свідчить: «Потомственный почетный гражданинъ Федоръ Федоровичъ Тюменевъ 29 октября 1878 года на 30-мъ году от рождения». Гусарський офіцер застре­лився бо захворів на невиліковну на той час венеричну хворобу. На жаль, цвинтарні злодії за останні роки двічі грабували склеп молодого Тюменєва.

Старий граф Тюменєв з горя продав або програв село у карти Ф.Ф. Трепову, і воно розквітло. «Трепов Федор Федорович (1854-1938) гг. Генерал от кавалерии (1908), генерал-адьютант (28.06.1909), старший сын генерал-адютант Ф.Ф.Трепова (1809-1889) градоначальника Санкт-Петербурга с 10 апреля 1873 по 23 мая 1878 гг.»

Енергійний генерал збудував греблю, млин, поста­вив паровий двигун і водяну турбіну з Фінляндії, щоб Майдан освітлювався електрикою не гірше Санкт-Петербурга. Збудував кам'яну дорогу (бруківку) від бу­динку до нової школи і висадив по боках алею – з од­ного боку липи, а з другого – каштани, як у Києві, їм вже понад 100 років. Сяяв вогнями панський будинок з добудованим другим поверхом, школа, інші будівлі, світилась ліхтарями набережна і – гордість кам'янчан – незрівнянної краси церква, де фрески малював талано­витий російський художник Віктор Васнєцов. Але ні розпис, ні архітектура не врятували церкву від знищен­ня – у 1965 році за рішенням сесії Осолинської сільради її розібрали.

У 1902 році почалося будівництво нової двоповерхо­вої церковно-приходскої школи за проектом архітекто­ра Григорія Артинова (1860-1919 )рр., яка відкрилася у 1903 р., міцна двоповерхова будівля з «дикого каменю» і цегли, на фронтоні викладена дата будівництва – 1902. Вікна – величезні, стіни товстезні – по метру! У про­сторих класних кімнатах повно сонця і повітря. Сходи виготовлялися з чавуну на ливарні «Б.М. Львовичъ въ Виннице 1903 г» Робилося все на віки – майстерня, бібліотека, спортзал, 18 класних кімнат, капітальна кри­ниця, у якій настільки чудова вода, що звідси її носять на все село. Три добротні гранітні сараї, три погреби, душові, 2 га парку, 2 га шкільного саду та 2 га дослід­ного поля, обсадженого черешнями. До революції тут було духовно-педагогічне училище, де вчились герой-визволитель атаман Яків Гальчевський з с. Малинівки та відомий український письменник Михайло Стельмах з с. Дяківців. Школа стоїть до нині.

15 травня, вся країна відзначає Міжнародний день сім'ї

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім'я.

В щасливі дні і в сумні години,

Куди б нам не стелився шлях,

Не згасне вогнище родинне

В людських запалених серцях.

Д. Білоус

Відділ обслуговування дітей Літинської районної бібліотеки пропонує вам добірку літератури, яка присвячена сім'ї та сімейним цінностям

Кожного року у травні місяці відзначається День Європи в Україні, не залишається осторонь цього величного свята й наша Літинська районна бібліотека.

Це свято – День Європи поступово стає справою державного значення і відіграє неабияку роль у формуванні громадської думки в Україні про майбутнє нашої держави в дружній Європейській сімї народів.

Напередодні Дня Європи в Літинській районній бібліотеці оформлено виставку-подорож «Вивчай Європу – змінюй Україну», яка висвітлює історію, культуру, обряди та традиції інших країн. Дозволяє пірнути в невичерпне джерело духовної культури континенту.

В третю суботу травня традиційно відзначають День Європи в Україні. На відзначення цього дня у відділі обслуговування дітей Літинської районної бібліотеки було звершено «Літературну подорож Європою». Читачів ознайомили з творами відомих письменників Європи.

В рамках "Усної історії" Ліітинська районна бібліотека продовжує подавати матеріали "Краєзнавчими сторінками Літинщини"

Зиновинська ікона Божої Матері с. Шевченка

Щороку в третій день Святої Трійці в селі Шевченкове (Зиновинці) Літинського району проходить святкування на честь чудотворної Зиновинської ікони Божої Матері.Майже 200 років із уст в уста передаються свідчення про чудодійні зцілення та благодатну допомогу, яку отримують дорослі і малі від Матері Божої «Зиновинської».Тисячі порятованих від недуги паломників та дивовижна історія ікони зайвий раз доводять особливість цієї
подільської святині. Богомільні, на чолі із настоятелем церкви Усікновення глави Іоанна Предтечі ієреєм Володимиром Кіщуком (УПЦ МП) свято бережуть оригінал та копію, на який Божа Матір розплющила очі. Нині дві ікони стоять у церкві поряд. В окремій книзі фіксуються випадки зцілення і допомоги після молитов перед образом. Під склом на іконі висять сотні дарів від зцілених - золоті та срібні хрести, ланцюжки, обручки.
За доброю традицією, щорічно у свято Зиновинської ікони Пресвятої Богородиці, митрополит Вінницький і Барський Варсонофій відвідує с. Шевченкове, де проводить святкову Божественну літургію під відкритим небом.
Його Високопресвященству служили священники та духовенство Літинського, Хмільницько, Козятанського, Барського благочинь.
Після літургії відбувається молебень перед чудотворним образом Пресвятої Богородиці, який іще називають «Божа Матір, Яка розплющила очі».

В рамках "Усної історії" Ліітинська районна бібліотека продовжує подавати матеріали "Краєзнавчими сторінками Літинщини"

Храм Різдва Пресвятої Богородиці XVIII ст. с. Журавне

Серед пам'яток історії та культури, що мають статус об'єктів, котрі охороняються державою, чільне місце посідає церква у с. Журавному - пам'ятник архітектури XVIII сторіччя. Розташована на високому пагорбі над Південним Бугом, вона ще здалеку ма­нить зір подорожнього сяйвом своїх ку­полів і хрестів. Понад двісті літ простояла вона тут, служачи прихожанам у радісні й сумні часи, зустрічаючи їх новонароджени­ми і проводжаючи в останню путь... У відомій серед краєзнавців праці Юхи­ма Сецінського «Приходы и церкви Подольской епархии» (1910 рік) у статті про Журавне, зокрема, сказано: «... Сохранилось предание, что, когда Журавное состояло из нескольких хижин, здесь была деревянная часовня, в которой совершали богослужение православные священники. Только впоследствии, именно в 1777 году, иждивением и старанием бывщей владелицы села княгини Софьи Любомирской был построен каменный, крыгый тесом храм в честь Рождества Пресвятой Богородицы, где совершали богослужение униатские священники. В 1868 г. храм зтот был поновлен: устроен восьмиугольный большой купол с железной крышею, придел с западной стороны, а также снаружи и внутри храм был выкрашен и расписан иконами. Отдельно от храма выстроена в 1869 г. каменная колокольня. В алтарной части храма от давнего времени сохранились две проповеднические кафедры, а также хоры с правой и левой сто­роны».

Нині навколо церкви - просторий похи­лий вигін, а ближче до неї - прямокутник муру з ворітьми, хвірткою та сходинками-перелазом із трьох сторін світу. За муром, у затінку від верховіть високих дерев - зручні лавочки, зелена травиця церковного подвір'я, висока дзвіниця, хре­сти й ікони, тиша й благодать...

Історія Літинщини - це частинка історії нашої України.Кожен куточок має свою історію, традиції, легенди, історію урочищ, джерел, криниць, пагорбів, вулиць та ін.В рамках "Усної історії" Ліітинська районна бібліотека подає матеріали "Краєзнавчими сторінками Літинщини"

"Джерело Пресвятої Богородиці в Літині"

Найдавніший спогад про це джерельце ми знаходимо у праці видатного літинчанина -вченого, кандидата біологічних наук, полковника Кузьміна Миколи Афанасійовича, який у своїй книзі «Сага про Літин» так згадує про це джерельце: «За левадами в кінці «Бурт» (бурта - ближня частина неширокого лугу біля річки Бугер) є джерельце «Кірнічка». Біля джерела віддавна обнажився великий валун з поглибленням у ньому в вигляді запливаючого сліду босої ступні. «Це тут Божа Мати ходила й наступила на камінь» - про це кіпоренці (родина літинчан) говорили в півголосу, коротко, не вдаючись у розмірковування.Вражає те, що Микола Кузьмін народився на Літинщині 4-го жовтня 1904 року, тобто 111 років тому, а про криничку та Стопу йому розповіла його бабуся, що дає нам підстави припустити, що цьому джерельцю та сліду Богородиці на камені в Літині щонайменше 100-150 років.За розповідями людей, до цього джерельця жителі прилеглих вулиць ходили по воду орієнтовно до 1980 року, аж поки не провели селищний водогін та викопали приватні криниці.Новітня історія кринички розпочалася 2009-го року. Цей новий початок джерельця був даний Божим провидінням.

В рамках "Усної історії" Ліітинська районна бібліотека продовжує подавати матеріали "Краєзнавчими сторінками Літинщини"

"Криничка Святого Вознесіння"

Поблизу с. Яблунівка Літинського району є джерело з цілющою водою, відоме як криниця Святого Вознесіння.

Щороку в день свята Вознесіння Господа Іісуса Христа біля святині правиться ранкове богослужіння, і кожен віруючий може взяти участь у Божественній Літургії та причаститися Тіла і Крові Господніх.

Після богослужіння звершується мале освячення води з читанням акафіста на честь Вознесіння Господнього. У цей день до святого місця стікаються люди з різних куточків Вінницької та Хмельницької областей, які вірять, що милістю Божою вода з цієї кринички зцілить їхні душевні та тілесні недуги.

Історія свідчить, що у 1907-го року біля кринички Святого Вознесіння було засновано чоловічий Свято-Троїцький скит від Грановського монастиря Гайсинського району Подільської єпархії. Монастир проіснував приблизно до 1935-1936 років. Його було зруйновано безбожною владою, а будівлі розібрано селянами зі сторони Хмельницької області на будматеріали 1909-го року скит мав цегляну однопрестольну церкву на честь Пресвятої Трійці, збудовану на землі, яку пожертвувала християнка Фекла Бондаренко з с. Майдан-Сахновський; три дзвони, прикріплені на стовпах біля храму, та новий дерев'яний будинок із сімома келіями трапезною та кухнею. За півверсти від скиту було дві десятини землі, що пожертвувала жителька села Дяковець. До числа братії входили ієромонах, монах і дев'ять послушників.

Скитоначальником (завідувачем) Свято-Троїцьким скитом був ієромонах Феодосій. Народився о. Феодосій (в миру Феодот Карпович Добрийвечір) 7 червня 1877 року у селі Ляхова Балтського повіту (Одеська обл.) Подільсько губернії. Грамоті навчався у церковно-приходській школі. 11 травня 1901 року його прийняли до числа послушників Грановського монастиря. 6 квітня 1907 року настоятелем обителі ігуменом Мелетієм Феодот був пострижений у чернецтво з іменем Феодосій. У сан ієродиякона був рукоположений єпископ Никоном, вікарієм Подільської єпархії, 7 червня 1907 року, а в сан ієромонаха - єпископом Подільським і Брацлавським Серафимом 9 травня 1909 року.

У скиту о. Феодосій прослужив до 1933 року. За церковні труди благоговітне звершення служб, стійкість у чистоті Святого Православ'я (за що переніс гоніння, тяжкі скорботи, темничне ув'язнення) удостоївся нагороди - сану архімандрита. 1933-го року архімандрита Феодосія перевели до с. Вернянки Липовецького району Вінницької області, де він прослужив до 3 грудня 1937 року. Звинувачений за статтею 54 кримінального кодексу УРСР, рішенням трійки управління НКВС по Вінницькій області від 7-9 грудня 1937 року архімандрита Феодосія було розстріляно 13 грудня 1937 року.

Про саму криничку та події, які почали привертати людей до цієї святині, ми дізнаємося лише з переказів старожилів с. Яблунівка, Літинка і Майдан-Сахнівського. Усних свідчень про зцілення людей, які пили чи вмивалися водою з кринички, дуже багато, але записів, на жаль, ніяких не велося.

Криничці близько 150, а то і більше років. Єдиний запис про неї ми знаходимо у книзі Є. Сецинського «Приходы и церкви Подольской епархии», де в описі про історію храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Літинка (в с. Яблунівка храму ще не було) сказано, що щороку на свято Вознесіння з приходського храму с. Літинка йшов хресний хід до святої кринички, яка знаходилася на панських землях поблизу села Майдан-Літинецький (стара назва Яблунівки)

Особливого значення святиня набула після виняткової події, що сталася у дореволюційні часи. Сама криничка - у ліску на відстані 2-2,5 кілометри від села. Святиню і село розділяли панські поля. Люди, йдучи та їдучи до джерела, протоптували стежини через посіви хазяїна. Спочатку поміщик заборонив віруючим ходити його ланами, ображав їх та проклинав, а потім, розлютившись, наказав слугам засипати криничку.

Пройшов час... і пан осліп. Що він тільки не робив, які тільки лікарі його не лікували - все марно. Та одного разу поміщику порадили поїхати до Києво-Печерської Лаври до духоносних старців. Не маючи іншого виходу, пан так і зробив. Коли старець до якого потрапив сліпець, духом пізнав, за що Господь забрав у нього зір, він сказав негайно розкопати джерело і дозволи людям приходити до святині. Щойно струмок було розчищено, сталося диво - пан прозрів!

У роки безбожної влади криничку було занедбано, але стежина до неї ніколи не заростала: завжди знаходилися вірні Богу серця, які приходили чи приїжджали, що духовно і тілесно освятилися водами чудесного джерела.

Відновлення кринички Святого Вознесіння почалося приблизно 12 років тому. За підтримки організації «Вінагроліс» та прохожан ближніх сіл біля святого місця поставлено два хрести, побудована капличка, встановлено кілька альтанок.

Зцілення від святої води ніколи не припинилося.

У жительки с. Літинка Степаниди Шмалій почав падаті зір. Вона постійно мила очі водою з кринички - і він

відновився. Господь до кінця її днів давав зір.

Жінка з села Лукашівки розповідала, що коли обмила ногу, яка сильно боліла в коліні, то зцілилась і до сьогодні не відчуває болю.

По вірі вашій буде дано вам, говорить Господь. Отож, віруйте - і дасться вам, стукайте - і відчинять.

Кожен може приїхати до святині у будь-який час: попити водички, освятитися благодаттю Божою і, забувши про мирську метушню, подумати про вічність.

На дворі вирує травнева пора, пора сонця і цвіту. Саме такої квітучої днини ми поєднуємо день сімї, день матері, тобто свято того, що для кожного українця є найдорожчим, і характеризує нас як самобутню націю, сповнену поваги до власних традицій.

В Літинській районній бібліотеці до 75-річчя Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні проведено героїко-патріотичну бесіду «Людської пам’яті мости», оформлена книжкова виставка «Незгасаючий вогонь безсмертя», та перегляд літератури «У граніті, в бронзі, у серцях».

34 річниці Чорнобильської трагедії присвячена книжкова виставка "Чорнобиль - чорний біль України", яку пропонує увазі читачів Літинська районна бібліотека.

На виставці демонструються книги про Чорнобиль, написані в жанрі публіцистики, та художні твори українських авторів.

Читайте! Читайте! Читайте!

Читайте не поспішаючи, щоб не втратити жодної краплі змісту книги. Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги!

Щиро вітаємо всіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права, так і у нашій Літинській районній бібліотеці організовано виставку-бюро "ЇЇ величність українська книга"

Незабаром Світле свято Великдень. Ми продовжуємо цикл наших заходів.

Сьогодні будемо створювати Великоднє дерево, Великодню композицію.

Для сворення святкової композиції візьмемо нашу ляльку Вербницю та диво - яєчка. Отож, до роботи...

Весна розквітла, наче казка,

І сяє сонцем височінь небес.

Вітаєм з світлим святом Пасхи -

Христос Воскрес!..

Свято Пасхи недалечко,

Люди звичай бережуть,

– Розмальовують яєчка,

Пишні пасочки печуть.

Святкування йде віками,

– Це такі чудові дні:

В гості йти, під рушниками

Страви нести запашні.

Доброзичливо, з любов’ю

Мати щирі почуття,

Людям зичити здоров’я

І щасливого життя.

Сьогодні ми продовжуєм цикл заходів, присвячених Світлому святу Великодня.

Запрошуємо всіх вас у Hand made майстерню, де будемо творити диво - яєчка. Використовувати будемо різні техніки - декупаж, колаж, робити мальванки та крапанки.

Гарного всім настрою і...починаємо творити.