Рідна мова – життя
духовного основа
9
листопада 1997 року був виданий Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».
Дату було обрано вельми слушно, адже 9 листопада (27
жовтня старого стилю) за православним календарем – день ушанування пам’яті
преподобного Нестора Літописця. Відтоді маємо подвійне свято нашої духовності,
історії та культури.
Рідна мова – це музика й малювання душі людської. У слові
народ втілив красу і багатство навколишнього світу, свої думки, почуття,
переживання, любов і красу, ніжність і великодушність, гнів і ненависть.
11 листопада у читальному залі
Літинської районної
бібліотеки
відбувся захід
присвячений Дню української писемності та мови, за участі Літинського районного
молодіжно-громадського театру «Зоря», що діє на базі районної
бібліотеки. Ведучими заходу були Марк Маламура та Наталія Антонюк.
До слова була запрошена педагог із багаторічним стажем
Процик Тамара Євгенівна, яка розповіла про цікаві факти зі свого особистого
життя, та про роль рідної мови у житті кожної людини. У її словах прозвучав
заклик до сучасної молоді бути небайдужими до усього українського, шанувати та
любити рідну мову. Бо ж недарма здавна говориться: «Рідна мова – життя
духовного основа», як і був названий цей захід.
Відомий український громадський діяч Микола Вінграновський
говорив:
«Ти постаєш в
ясній обнові,
як пісні линеш
рідне слово,
ти наше диво калинове –
кохана материнська
мово».
А й справді, що може бути ріднішим для людини ніж та
солов’їна мова якою мати співала їй колискові.
«Рідна мова – каже письменник Б. Антоненко-Давидович, -
це невід’ємна частка Батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на
звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі… Рідна мова
не тільки зберігає світлі спогади з життя людини і зв’язує її з сучасниками, -
у рідній мові чується голос предків, у ній відлунюються перегорнені сторінки
історії свого народу».
Тому звертаючись до кожного хочеться побажати не
забувайте: «Ми українці!», то ж маємо любити і плекати рідну мову.
